Високоповажне зібрання, щановний пане Президенте, я дійсно вважаю, що Ви дуже вчасно зібрали тих людей, які уособлюють і політикум, і культурне, й наукове середовище нашої країни. І прекрасно дійсно створений документ, який чітко без вуалювання говорить про ту стратегію, яку під час президентських виборів обрала країна, обрало суспільство. Тут все виписано чітко і без будь-яких натяків.

Дійсно, висловитися щодо цього документу потрібно, і Олександр Олександрович Мороз як досвідчений політик двома штрихами вніс коригування до цього документу – прибрав все, що є суттю політики Президента, і сказав, що на цьому можна погодитися. Це, безумовно, є висока політична мудрість...

Але я скажу про речі, які, можливо, є навіть аксіоматичними.

Перше. В жодній демократичній країні світу немає злиття всіх політичних сил в одну єдність. Як правило, є влада і є опозиція, які сповідують різні бачення розвитку країни, різні пріоритети. І саме їхня боротьба дозволяє суспільству обрати в кожний історичний момент свій курс у залежності від вподобань суспільства. І взагалі – це є головною складовою демократії: щоб влада спиралася на більшість народу.

І тому я хотіла б сказати, можливо, неприємну річ, що цей головний принцип сьогодні в Україні порушений – в українському парламенті. Тому що як мінімум дві політичні сили, Соціалістична партія і Комуністична партія, коли йшли до парламенту, декларували зовсім інші уподобання, цінності та коаліційні плани. І це значить, що після того, як відбулися події з таким невірогідним обранням голови Верховної Ради, у суспільства потрібно ще раз запитати дозвіл на такі різкі повороти на 180 градусів.

Я можу спробувати стверджувати сьогодні, що створена парламентська більшість, не спирається на більшість людей, які б підтримували такий шлях. Про це свідчать багато дій, які відбулися і серед членів цих партій, і серед депутатів цих фракцій, тому ситуація далеко не однозначна.

Потрібно також подивитися на останнє опитування, яке провів "СОЦИС". Воно достатньо багатопланове, але звернути увагу потрібно на наступні речі.

По-перше, сьогодні майже 100% людей вважають ситуацію або напруженою (62%), або вибухонебезпечною (майже вся решта відсотків). Тобто йдеться про те, що ситуація дуже складна. Чому вона такою стала? Внаслідок певних дій політиків у парламенті.

І, безумовно, ключова тема – це обрання голови Верховної Ради, яке стало знаковим у цю хвилину. Знаковим по відношенню до моралі політиків, до рішень політичних тощо. Так, я можу вам сказати, що в цілому негативно і більше негативно 62% дивляться на цю подію, яка відбулася 6 липня.

Крім того, створення "антикризової" коаліції в суспільстві повну радість викликало у 1,5% людей, повне задоволення – у 3,9%, надію – у 32% людей. Тобто певне розчарування у певний проміжок часу привело до появи надії, яка не підкріплена впевненістю, переконанням та всім іншим. Але спільно це 37,5% – з радістю, задоволенням, посмішками і надією.

А тепер питання: які ще емоції викликало створення цієї коаліції? Розчарування – 17,4%, стурбованість – 16,2%, обурення й гнів – 10,6%, і просто нічого – 11,1%. "Нічого" – це значить, що люди просто хочуть здаватися байдужими у цій надзвичайно важкій ситуації. Разом – 55,3%.

Це опосередковано оцінені емоції народу. Я вважаю, що їм потрібно приділяти увагу.

І остання цифра, яка у підсумку дає бачення країни щодо стану цього парламенту, Вікторе Андрійовичу, така: розчарування – майже 40%, стурбованість – 20%, обурення й гнів – 12%, задоволення – 2,2%, радість – 0,4%.

І тому у нас 80% людей (дані "СОЦИС" – відкрита інформація, знаходиться зараз в Інтернеті, з нею можна ознайомитися) радості від цього не відчувають, а іншим важко відповісти.

Я хочу, щоб і ми всі, політики, не списували з рахунків суспільство. Щоб ми не думали, що суспільству можна все що завгодно вдягнути на голову, а воно все стерпить.

Тепер наступне. "Універсал національної єдності" – прекрасний документ. Можна відкрити будь-який пункт, наприклад, "Приборкання корупції на всіх рівнях влади..." Сьогодні навіть діти, які дивляться телебачення, знають, що в парламенті корупція. Знають про це всі депутати. За це парламент не поважають. Іще місяць-два мине – будуть плювати у телевізори. То я хочу запитати: навіщо така нещирість?.. Папірець підписати неважко, він усе стерпить. Але навіщо це робити?..

Тут у нас також непогано виписано, що чиновникам прибрати всі пільги... Я не заперечую проти цього. Але ми отримали абсолютно новий кошторис Верховної Ради, виправлений, на 2006 рік. Я хочу запитати, чому ми ввели 2 мільйони на літаки голові Верховної Ради?.. Такого не було. Чому ми на 250 мільйонів збільшуємо видатки?.. Чому зараз те, що потрібно країні – 2,5 мільйони гривень, – потрібно виділити наприкінці 2006 року на меблі для голови Верховної Ради?.. Я не можу зрозуміти нашу логіку і не можу зрозуміти підхід до роботи.

І ще одне. Пільги чиновників. Відкриваю бюджетну резолюцію, шановні друзі, – "пільги чиновникам треба впорядкувати". Відкриваємо дані – там 20 депутатів з однієї фракції вже написали заяви на безкоштовні квартири, які, до речі, по 200-250 тисяч гривень коштують.

Зрозумійте: що б ми не написали на папері, є різні світогляди людей, політиків. І Майдан – я проти того, щоб ми його по кольору фарбували. Я за те, щоб ми думали, що те, що було, – це уособлення надії народу на принципи. Якщо те, що сьогодні у Верховній Раді відбувається, – це принципи... то тоді, можливо, мені десь в іншому університеті потрібно було вчитися...

Я хотіла б завершити свій виступ тим, що саме внаслідок усіх подій, які люди бачать по телебаченню, внаслідок усіх оцих кулуарних речей, які відбуваються в парламенті, внаслідок неприродніх рішень політичних сил затягнувся термін і створення дієздатної коаліції, і призначення уряду. І коли в Конституції це було прописано, то малися на увазі не терміни – 30 днів, 60 днів... Це лише календарні дні. А малося на увазі, що в результаті хаосу, який створений, в результаті неможливості об’єднання позицій дійсно прострочуються терміни: 30 днів – коаліції немає, 60 днів – уряду немає.

Так я хочу запитати: нам що, з отаким, перепрошую, політичним непорозумінням 5 років жити?.. Це не питання підписання "Універсалу". Це питання принципів і розуміння, як будувати країну.

І тому я не можу сказати, що створення будь-яких таких екзотичних стовідсоткових єднань в політикумі – це є єднання країни, бо це не так. Я можу сказати, що в 14 регіонах країни переміг наш Блок.

Ми не підемо ні в які "широкі" коаліції ні за яких обставин. Тому що ми бачимо сьогодні, що в бюджетній резолюції, яка подана, практично скасовані всі рішення, які приймав уряд, що закривав тіньові сфери. Прямим текстом виписано – скасувати рішення по пільгах, скасувати рішення по тому, по тому і по тому. Це зразу мінус із бюджету приблизно 27 мільярдів гривень. І це пишуть. Пишуть про те, що митна політика була неграмотна – коли ми на кордоні ставили кордон, а не контрабанда йшла як завгодно...

Я – проти того, щоб політика стала бізнесом, а бізнес – політикою остаточно. Сьогодні так воно, на жаль, і відбувається, сьогодні політику розглядають як найприбутковіший бізнес. Так не може бути в країні.

І тому наша політична сила залишає за собою право, по-перше, наполягати на дострокових виборах, тому що є для цього політичні підстави. Тобто парламентська більшість не спирається на більшість підтримки народу в країні. Друге – скомпрометована Верховна Рада. Третє – яку б єдність ми не підписали, її світоглядно немає, це різні абсолютно сили.

В усьому світі дострокові вибори, коли політики заходять у глухий кут, це нормальна демократична процедура. Візьміть останні 5 років: 16 цивілізованих країн провели дострокові вибори. За 2005-2006 роки 10 країн проводять дострокові вибори. Німеччина – у 2005-му, Португалія – у 2005-му, Словаччина – у 2006-му, Данія – в 2005-му, Японія – у 2005-му, Греція – в 2005-му, Таїланд – у 2006-му. І, крім того, в Канаді у 2006-му році дострокові вибори оголосили через звинувачення у політичній корупції – у пресі це ви можете почитати. У листопаді 2006 року дострокові вибори будуть відбуватися у Нідерландах – найліберальніша країна. Але якщо є політичний кут, потрібно з нього виходити не кулуарними домовленостями, а звертатися до народу – хай люди підтримають мандат довіри політикам, і ті спокійно далі працюватимуть.

Я звертаюся до Партії регіонів зараз. Ви знаєте, що у вас зараз, як ви кажете, надзвичайно висока підтримка в суспільстві. Якщо це так, то давайте звернемося до суспільства і отримаємо результат.

В свою чергу, я закликаю всі демократичні сили парламенту – я маю на увазі блок "Наша Україна", – всі ті сили, які не подолали трьохвідсотковий бар’єр, створити єдину потужну патріотичну демократичну коаліцію – один кулак. І в кінці кінців розставити всі крапки над "і".

І можу вам сказати, що не по тарифах, не по соціальному рівню розподілиться суспільство, а розподілиться по головному індикатору: хто за незалежність і українськість України, а хто за дещо інше.

І нам непотрібно це змішувати, інакше ми ніколи нашу Україну не виведемо на нову орбіту розвитку.

І я просила б, щоб ми зараз провели також консультації на цю тему. Якщо ви знаєте, що вам вірить народ, то навіщо його боятися? Треба іти і перемагати. Але без корупції вже, без зрад, без дискредитації, без втрати авторитету в суспільстві довести свою позицію.

27.07.2006